Чи корисний пасьянс для мозку? Що кажуть дослідження

Два наші попередні дописи були про цифри: як часто люди виграють і скільки розкладів узагалі можна виграти. Цей допис про тих, хто грає. Багато сайтів пишуть, що пасьянс «покращує пам’ять» або «запобігає деменції». Звідки це взялося, вони кажуть рідко. Ми звернулися до самих досліджень.

Коротка відповідь

Літні люди, які часто грають у карти, настільні ігри та розв’язують головоломки, зазвичай трохи краще зберігають пам’ять і мислення, ніж ті, хто цього не робить. Цей зв’язок знаходили знову і знову. Але ніхто не показав, що ігри є його причиною. Партія в пасьянс — це добра звичка, а не ліки.

Карткові ігри та мозок, що старіє

Найвідоміше дослідження проведено в Шотландії. 1947 року майже всі шотландські діти, народжені 1936 року, пройшли в школі той самий тест на інтелект, в 11 років. Через десятиліття дослідники з Единбурга знову знайшли 1 091 з них — це Lothian Birth Cohort 1936 — і перевірили їхню пам’ять і мислення у 70, 73, 76 і 79 років. Їх також запитали, як часто вони грають в ігри «на кшталт карт, шахів, бінго чи кросвордів».

Ті, хто грав більше, у 70 років мислили трохи краще, навіть порівняно з тими, хто в 11 років мав такий самий результат. А з 70 до 79 років їхні здібності знижувалися трохи менше (Altschul і Deary, 2019). Різниця була невеликою: близько одного бала за шкалою, схожою на IQ, за ці дев’ять років. Найбільше різниця проявилася в пам’яті, але цей результат виявився менш стійким, коли дослідники перевірили його іншими способами.

Чого воно не може довести: це спостережне дослідження. Нікого не просили грати більше. Дослідники врахували багато чого, наприклад інтелект у дитинстві, освіту, здоров’я та соціальний клас, але самі пишуть, що без експерименту «не можна робити висновків про причинно-наслідкові ефекти». Зверніть увагу й на те, що карти рахували разом із шахами, бінго та кросвордами.

У Нью-Йорку команда Albert Einstein College of Medicine спостерігала за 469 людьми віком понад 75 років без деменції (Verghese і колеги, 2003). Приблизно за 5 років деменція розвинулася в 124 з них. Читання, настільні ігри, гра на музичному інструменті й танці — усе це було пов’язано з меншим ризиком. Дослідники нараховували кожному бали: один бал за кожен день тижня, присвячений хобі, яке займає розум, наприклад читанню чи настільній грі. З кожним додатковим балом ризик деменції був нижчим приблизно на 7%.

Чого воно не може довести: деменція починається за роки до того, як її хтось помітить, і може змусити людей рано покинути свої захоплення. Дослідники намагалися це виключити, не враховуючи тих, хто, можливо, уже мав ранні ознаки, і зв’язок зберігся. І все ж статтю вони завершили закликом провести контрольовані випробування, щоб з’ясувати, чи справді ці заняття захищають.

У Великій Британії дослідження PROTECT пропонує людям, старшим за 50 років, проходити тести на пам’ять і мислення онлайн. Дослідники з University of Exeter вивчили дані 19 078 з них віком від 50 до 93 років і запитали, як часто вони розв’язують числові головоломки на кшталт судоку (Brooker і колеги, 2019). Що частіше люди їх розв’язували, то кращими були результати, причому в усіх 14 використаних тестах. Парне дослідження тієї самої команди про словесні головоломки показало те саме.

Чого воно не може довести: тести проходили один раз, тож не можна сказати, що було раніше. Можливо, головоломки зберігають ясність розуму, а можливо, людям з ясним розумом просто більше подобаються головоломки. До того ж добровольці самі записалися онлайн у дослідження мозку, тож це не типова група. Автори пишуть, що потрібні додаткові дослідження, перш ніж головоломки можна буде назвати втручанням. І йшлося про числові головоломки, а не про карткові ігри.

Чому «пов’язано з» не означає «спричинено»

Усі три дослідження вище знаходять одне й те саме: люди, які навантажують голову заради задоволення, зазвичай довше зберігають ясний розум. Пояснень може бути кілька. Ігри можуть допомагати. Або люди, які здоровіші, освіченіші чи менш самотні, і грають більше, і старіють краще. Або перші, ще непомітні зміни в мозку роблять ігри менш цікавими, і люди кидають грати. Добрі дослідження намагаються все це врахувати, і ці врахували, але вирішити питання може лише експеримент. Тому в кожному з них ви побачите слова «асоційовано з».

А як щодо ігор для тренування мозку?

Для одного виду ігор експерименти якраз є: для застосунків для тренування мозку, створених, щоб зробити вас розумнішими. 2016 року сім психологів перевірили всі дослідження, на які провідні компанії цієї галузі посилалися як на доказ (Simons і колеги, 2016). Вони знайшли багато доказів того, що люди краще справляються з іграми, у яких тренуються, менше доказів того, що вони краще справляються зі схожими завданнями, і мало доказів того, що тренування допомагає в інших завданнях чи в повсякденному житті. Багато досліджень до того ж мали серйозні вади.

Пасьянс ніколи не продавали як тренування мозку, і це на краще. Якщо грати часто, ви краще розкладатимете пасьянс: раніше помічатимете ходи й рідше заходитимете в глухий кут. Чи допоможе це згадати, куди ви поклали ключі, — інше питання, і ніхто не показав, що допоможе.

Коротка перерва, яка працює

Для чогось скромнішого доказів більше. Огляд 22 досліджень за участю 2 335 осіб стосувався «мікроперерв» тривалістю до десяти хвилин (Albulescu і колеги, 2022). Після них люди мали трохи більше енергії й трохи менше втоми. Робота після перерви не ставала помітно кращою, крім простих завдань, а довші перерви допомагали більше.

Партія в пасьянс добре підходить для короткої перерви. На Solitaire Land типова перемога в грі Тріпікс Пасьянс триває трохи більше хвилини, а в іграх FreeCell Пасьянс чи Клондайк Пасьянс 1 Карта — близько трьох (наші дані). Огляд не перевіряв пасьянс. Він перевіряв перерви. Але гра, яку можна дограти й закрити, — це перерва, яку легко собі дозволити.

Ігри, стрес і настрій

2008 року в East Carolina University вимірювали серцевий ритм і мозкові хвилі добровольців до і після того, як вони грали в казуальну гру або шукали щось в інтернеті. За даними ЗМІ, добровольців було 134. За словами університету, гра з коштовним камінням Bejeweled знизила фізичні ознаки стресу на 54% порівняно з тими, хто шукав в інтернеті; дві інші гри цього не зробили, хоча й покращили настрій (East Carolina University, 2008).

Чого воно не може довести: дослідження оплатила компанія PopCap, яка створила всі три гри. Воно розглядало те, що відбувалося навколо короткого сеансу гри, а не впродовж місяців, і керівник дослідження назвав його «першим кроком». Це цікаво, але це не сильний доказ.

Дослідники з University of Oxford пішли іншим шляхом. Замість того щоб питати людей, скільки вони грають, вони отримали реальний ігровий час від самих компаній-розробників. У першому дослідженні приблизно 3 200 гравців двох ігор час гри був слабко позитивно пов’язаний із добробутом (Johannes, Vuorre і Przybylski, 2021). У більшому, з 38 935 гравцями семи ігор упродовж шести тижнів, час гри практично ні на що не впливав ні на краще, ні на гірше: середньому гравцеві довелося б грати приблизно на 10 годин на день більше, ніж зазвичай, щоб відчути хоч якусь різницю (Vuorre і колеги, 2022).

Значення мало те, чому люди грали. Ті, хто грав задля задоволення, почувалися краще. Ті, хто грав, бо відчував, що мусить, почувалися гірше. Чого вони не можуть довести: ішлося про відеоігри, а не про пасьянс, і ці дослідження теж були спостережними. Але висновок простий: те, які почуття викликає гра, важливіше за те, скільки ви граєте.

Невеликий відступ: що може показати партія в Клондайк

Ось дослідження, про яке мало хто знає. У KU Leuven у Бельгії дослідники попросили 23 літні людини з помірним когнітивним порушенням (MCI: проблеми з пам’яттю й мисленням, сильніші, ніж при звичайному старінні, але ще не деменція) і 23 людини без нього зіграти на планшеті три партії в Клондайк, на що пішло близько 17 хвилин. Потім вони порівняли, як грали дві групи: скільки часу їм було потрібно, як часто вони скасовували ходи, скільки ходів були помилками. 12 з 23 визначених ними показників показали чіткі відмінності між групами (Gielis і колеги, 2021). У другій статті комп’ютер, навчений на тих самих партіях, навчився досить добре розрізняти ці дві групи (Gielis і колеги, 2021).

Це дослідження, а не тест. Групи були маленькими, а люди з MCI до того ж були старшими й гірше знали планшети, тож дослідникам довелося це враховувати. Автори пишуть, що колись пасьянс, можливо, допомагатиме лікарям стежити за пам’яттю з часом, разом зі справжніми тестами. Невдала партія в пасьянс нічого не каже про ваш мозок. Вони бувають у всіх. Якщо вас турбує пам’ять, зверніться до лікаря.

Чого це не означає

• Це не означає, що пасьянс запобігає деменції. Жодне дослідження цього не показало.
• Це не означає, що що більше, то краще. В оксфордських дослідженнях час гри майже ні на що не впливав. Задоволення від гри — впливало.
• Це не означає, що пасьянс щось замінює. Фізична активність, сон і час з іншими людьми теж важливі.
• Це не означає, що програна партія — тривожний знак. Деякі розклади виграти неможливо в принципі.

То чи варто грати?

Якщо вам подобається — так. Грайте, бо вам це до душі, а не тому, що вважаєте, що треба. Використовуйте партію як коротку перерву, а потім встаньте й потягніться. Іноді пробуйте гру складнішу, щоб не було нудно. І нехай це буде одна добра звичка серед багатьох. Саме це підтверджують дослідження, і це чимало.

Джерела

1. Altschul DM, Deary IJ (2020; online 2019). Playing analog games is associated with reduced declines in cognitive function: a 68-year longitudinal cohort study. The Journals of Gerontology: Series B 75(3):474–482. pmc.ncbi.nlm.nih.gov
2. Verghese J et al. (2003). Leisure activities and the risk of dementia in the elderly. New England Journal of Medicine 348:2508–2516. doi:10.1056/NEJMoa022252
3. Brooker H et al. (2019). The relationship between the frequency of number-puzzle use and baseline cognitive function in a large online sample of adults aged 50 and over. International Journal of Geriatric Psychiatry 34(7):932–940. doi:10.1002/gps.5085
4. Simons DJ et al. (2016). Do "brain-training" programs work? Psychological Science in the Public Interest 17(3):103–186. doi:10.1177/1529100616661983
5. Albulescu P et al. (2022). "Give me a break!" A systematic review and meta-analysis on the efficacy of micro-breaks for increasing well-being and performance. PLOS ONE 17(8):e0272460. doi:10.1371/journal.pone.0272460
6. East Carolina University (2008). ECU study shows casual video games relieve stress (пресреліз; дослідження оплатила PopCap Games). news.ecu.edu
7. Johannes N, Vuorre M, Przybylski AK (2021). Video game play is positively correlated with well-being. Royal Society Open Science 8:202049. doi:10.1098/rsos.202049
8. Vuorre M et al. (2022). Time spent playing video games is unlikely to impact well-being. Royal Society Open Science 9:220411. doi:10.1098/rsos.220411
9. Gielis K et al. (2021). Dissecting digital card games to yield digital biomarkers for the assessment of mild cognitive impairment. JMIR Serious Games 9(4):e18359. doi:10.2196/18359
10. Gielis K et al. (2021). Detecting mild cognitive impairment via digital biomarkers of cognitive performance found in Klondike Solitaire: a machine-learning study. Digital Biomarkers 5(1):44–52. doi:10.1159/000514105